Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Блаженний Йосиф Цебуля ОМІ- мученик з часів ІІ Світової війни E-mail
Вівторок, 09 червня 2015 15:03

jozef-cebula12 червня в літургії Церкви відзначаємо спомин бл. Йосифа Цебулі, місіонера облата Непорочної Марії, який входить в спільноту 108 мучеників, оголошених блаженнимии 13 червня 1999 р. Папою Йоаном Павлом ІІ .

 


Бл. Йосиф Цебуля ОМІ народився 23 березня 1902 р. в с. Мальні (Польща). Після отримання основної освіти, Йосиф вступив у педагогічне училище в Ополі. Наприкінці 1918 р. він захворів на важку хворобу і був змушений перервати навчання. Після лікування Йосиф Цебуля продовжив здобувати освіту в гімназії в м. Люблінєц, яку закінчив 1921 р. Під час навчання вступив в  чернече Згромадження Місіонерів Облатів НМ. 14 серпня 1921 р. закінчив новіціат, а в 1922 р. склав перші чернечі обіти. Через те, що облати в той час ще не мали своєї семінарії в Польщі, Йосиф був скерований на вивчення богослов’я до Льєж у Бельгії. Через рік повернувся в Люблінєц. 15 серпня 1925 р. склав вічні обіти.

5 червня 1927 р. Йосиф Цебуля був рукоположений в священики єпископом Аркадієм Лисецьким. Після рукоположення, він залишився в Люблінці, де був викладачем та сповідником в Нижчій Духовній Семінарії. У 1931 р. був призначений настоятелем облатського монастиря в Люблінці.

IMGP9001_7 грудня 1939 р. представник німецької окупаційної влади фон Еган видав наказ, згідно з яким, наступного дня, тобто 8 грудня, в урочистість Непорочного Зачаття ПДМ, потрібно було знищити всі статуї Богородиці, що знаходились біля доріг. Йосиф Цебуля, як настотель монастиря, не підпорядкувався даному наказу, тому разом з іншими священиками був арестований та висланий до концтабору в Щеглині. Через два дні його звільнили і він поїхав до Марковіц, приховуючись у вірян. Німецька влада заборонила йому вповні виконувати пастирські обов’язки, дозволивши йому відправляти Службу лише в неділю. Йосиф Цебуля не підпорядкувався цьому наказу. Щоденно він таємно відправляв Служби, відвідував хворих та уділяв таїнств. 10 лютого 1941 р, за неслухняність німецькій окупаційній владі, його арестували і забрали в концтабір, що знаходився неподалік м. Іновроцлав. 18 квітня 1941 р. його перевели в концтабір Маутхаузен, де загинув 28 квітня 1941 р.

74453Про перебування о. Цебулі в Маутхаузені очевидці розповідають: Одного дня прибув до нашого блоку високий блідий чоловік, з натхненним обличчям і простим прізвищем Цебуля. Незабаром налетіло двоє есесівців з товстими кийками. Брутально поволокли його до умивальника і там били понад годину, аж поки кілька разів не втратив свідомості. Потім дали йому мотузок, кажучи, щоб повісився, бо все одно помре. Вночі знову стягли його з нар і кунули до умивальника, де били протягом тривалого часу. Такі сцени повторялися багато разів аж до дня смерті.

Есесівці приходили до бараку, постійно знущалися, насміхалися з пісень і молитов, які примушували відмовляти.

В тому, що він робив, в його поставі і поведінці була якась велич і загадковість. Був настільки хворим, що вже не міг їсти. Частину своєї пайки, якої, по суті, не вистачало для життя, віддавав іншим. Ослаб так, що без допомоги інших не міг вже забратися на нари. Незважаючи на це, мусив виходити на роботу і працював в штрафній роті.

cebula_1Він ніколи не скаржився. Час від часу повторював своїм товаришам по нещастю, що не знав, наскільки ж люди злі. Через тиждень його відправили до штрафної роти, де виконували найважчу роботу. Його завданням було розбивати величезні кам’яні брили молотом, якого не міг підняти. Кожного разу, коли він піднімав молот, есесівець, що за ним наглядав, бив його, наказуючи молитися вголос. На його тілі не залишилося жодного місця, де не було б синців.

Одного разу наглядачі наказали катованому бігти в напрямку до забороненої зони. Коли він добіг до забороненої зони, замість команди «Кругом!» прозвучало «Вперед!». І тієї самої хвилини вісім куль з автомату прошили груди, голову, шию, але не обірвали життя. Він жив ще декілька годин.

Навіть після смерті його постать випромінювала велич. Навіть після смерті його обличчя викликало повагу. Ті, які працювали в крематорії, просто боялися взяти в руки його тіло і кинути до печі. Їм здавалося, що він ще щось говорить, що водить руками, немов благословляє світ. Врешті-решт, його було спалено, як всіх інших.

 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  
  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ

Наш банер

180x112
  
wrodarczyk

muzeum 180x170
  
zaproszenia
Copyright © 2009-2018. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino