Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Наш Засновник
Наш Засновник - СЛУГА ЦЕРКВИ PDF Друк E-mail
Головна стаття
Наш Засновник
СВЯТИЙ ДЛЯ НАШОГО ЧАСУ
СУСПІЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ І РОДИНА
ДИТИНА НА ЧУЖИНІ
ШКОЛА ХАРАКТЕРУ
РОЗЧАРУВАННЯ ПОВЕРНЕННЯ
БОРОТЬБА ЗА СЕБЕ
ЗУСТРІЧ З ГОСПОДОМ
У ПОШУКАХ ШЛЯХУ
СЛУГА ЦЕРКВИ
СЕМІНАРИСТ І СВЯЩЕНИК
ВИХОВАТЕЛЬ КЛІРУ І ДРУГ БІДНЯКІВ
ЗАСНОВНИК ОРДЕНУ І ЙОГО МІСІОНЕРИ
АДМІНІСТРАТОР, ПАСТИР І ДЕРЖАВНИЙ ДІЯЧ
САДІВНИК ВЛАСНОГО СЕРЦЯ
У СЛУЖІННІ МІСІЙНІЙ ЦЕРКВІ
ВАЖКА НОША ЛЮДСЬКИХ ПРИСТРАСТЕЙ
БЛАГОСЛОВЛЯЮЧИ НАС
Всі сторінки

СЛУГА ЦЕРКВИ

12 жовтня 1808 року, маючи закінчених 26 років життя, як дорослий чоловік, Євген переступив поріг семінарії святого Сульпітія в Парижі. У цій семінарії працював вже згадуваний духовний керівник отець Дюкло, а керівником семінарії був отець Емері, священик великого серця і розуму, символ відданості і прихильності до Столиці Апостольської. Знайомство Євгена з отцем Емері швидко перетворилося у дружбу і найбільш довірливу співпрацю. Свіжоспеченого новачка було втаємничено у всі справи школи і в особливості діяльності її керівника. А тим часом життя почало ускладнюватися і заплутуватися чимдалі більше. Добрі стосунки між Столицею Апостольською і Наполеоном давно зіпсувалися. Французькі війська окупували Рим, папа розвінчав імператора, імператор ув’язнив папу і евакуював папську канцелярію. Швидко нарощувалася хвиля французького цезарепапізму (тобто прагнення імператора взяти владу над Церквою), багато відомих особистостей втрачали голову, а тверезо мислячим людям щоразу важче було зберігати гідність.

 

У такій складній ситуації вибрав собі священницьку дорогу Євген де Мазенод, єдиний син, котрий у сподіваннях його батьків мав би продовжити існування роду. Через кілька років, у листі до батька, Євген відкриє мотиви свого кроку, не залишаючи вже місця сумнівам щодо того, чи усвідомлював собі ризикованість такого рішення. У грудні 1814 року написав: “Посвятив себе службі Церкві, тому що була вона переслідуваною, тому що була вона кинутою напризволяще, тому що бачив, як великими кроками наближаємося до розколу, що здавався неминучим; побоювався, що небагато знайдеться розсудливих, котрі зможуть віддати свої привілеї, або навіть життя для збереження єдності віри, і ще тому, що, здавалося, Бог дав мені досить сили, аби міг я твердо стати супроти всіх небезпек”.

 

Так само у подібній ситуації і з подібних міркувань, щоби служити Церкві в дні недолі і переслідувань, прийме Євген священницький сан, спромогнеться заснувати Товариство (Орден) Місіонерів, погодиться на посаду Генерального Вікарія у Марселі, на прийняття єпіскопського жезлу, а пізніше на прийняття (після свого дядька єпіскопа Фортуната), марсельської дієцезії , від чого - не тільки він - вперто відмовлявся. Але папа надіслав декрет, не питаючи про згоду і, аби тільки відданіше служити своій пастві, Євген прийме навіть титул і обов’язки сенатора.

 

Пережив три революції і сім політичних режимів; шість пап за цей час по черзі засідало у Столиці Петровій, з п’ятьма з них утримував дуже тісний, особливий контакт, як генеральний керівник Ордену і єпіскоп дієцезії, котра з причини свого географічного розташування відігравала особливу роль у стосунках між Церквою у Франції і Столицею Апостольською у той буремний, складний час, коли фронди і союзи щоразу змінювали напрямок на 180 градусів.

 

Єпіскоп Євген де Мазенод вмів знайти своє місце, боронити слушних поглядів і рішень, служити Церкві у її діях, тому що завжди керувався Духом Небесним, все оцінював с точки зору віри, незмінно тримався Найсвятішого Отця і його рішень.

 

Займаючись щоразу важливішими справами, він не забував, що його мати у її сужденнях не встигає за своїм сином. Постійно намагався її переконати, допомогти їй вибрати правильний погляд на речі: “Хіба ж не Бог є Господом своїх створінь, і ким є ми, щоби сміли Йому противитися? (....) Вірив я, моя добра Мамо, що підеш на цю жертву, спираючись на свої релігійні почуття. Але що я кажу - “жертву”. Перед усім ясно доведено, як двічі два є чотири, що твоя материнська прив’язаність буде зовсім далекою від жертви, бо навпаки, набудеш набагато більше на тому, що стану священиком(...). І що то є за марна ілюзія - вірити у можливість спасіння, залишаючись у цивільному стані, у котрому Бог в очевидний спосіб не хоче мене сприймати!

 

Не вір, Мамо, що багато отримаєш на тому, якщо твоє прізвище увічниться на цій юдолі земній. Це чиста марнота. Не бачу - і безсумнівно ти, дорога моя Мамо, також - іншого обов’язку, ніж цей єдиний, щоби ім’я твоє було записано у книзі вічного життя”.

 Безсумнівно, що великим задоволенням для сина було розуміння і підтримка з боку батька, щоразу, як тільки була можливість зв’язку з ним. В одному з листів до сина писав зворушливо: “Покладаючи свою віру в безкінечну Божу доброту, ніколи не переставав дякувати Йому за постановлення, яким тебе надихнув. А зараз, коли ти відкрив мені шляхетні мотиви, що ними керувався приймаючи своє відповідальне рішення, тим більше складаю Йому свою особливу подяку”. Досвідчений адвокат і люблячий батько, який багато років тому попрощався з синочком-графом, пишучи зараз до нього у новій ролі, як до ксьондза бідняків, лояльно, із ретельністю старого юриста, визначає своє ставлення до справи, а також точку зору своїх братів: “Лагідні слова, якими звернувся ти до нас, зворушили до сліз. Можеш бути певним, мій добрий Друже, що ніколи не мали і не будемо мати зла на тебе. Ах, хіба ж би ми посміли?! Будь здоровий, мій сину дорогий (...). Цілую тебе так, як я тебе кохаю - тобто міцно, з усіх сил. Твої дядьки також тебе цілують і покладаються ( а я з ними) на твої молитви. Будь здоровий, мій дорогий, любий сину!”



 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  
  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ

Наш банер

180x112
  
wrodarczyk

memorial


  
Copyright © 2009-2018. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino