Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Наш Засновник
Наш Засновник - ДИТИНА НА ЧУЖИНІ PDF Друк E-mail
Головна стаття
Наш Засновник
СВЯТИЙ ДЛЯ НАШОГО ЧАСУ
СУСПІЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ І РОДИНА
ДИТИНА НА ЧУЖИНІ
ШКОЛА ХАРАКТЕРУ
РОЗЧАРУВАННЯ ПОВЕРНЕННЯ
БОРОТЬБА ЗА СЕБЕ
ЗУСТРІЧ З ГОСПОДОМ
У ПОШУКАХ ШЛЯХУ
СЛУГА ЦЕРКВИ
СЕМІНАРИСТ І СВЯЩЕНИК
ВИХОВАТЕЛЬ КЛІРУ І ДРУГ БІДНЯКІВ
ЗАСНОВНИК ОРДЕНУ І ЙОГО МІСІОНЕРИ
АДМІНІСТРАТОР, ПАСТИР І ДЕРЖАВНИЙ ДІЯЧ
САДІВНИК ВЛАСНОГО СЕРЦЯ
У СЛУЖІННІ МІСІЙНІЙ ЦЕРКВІ
ВАЖКА НОША ЛЮДСЬКИХ ПРИСТРАСТЕЙ
БЛАГОСЛОВЛЯЮЧИ НАС
Всі сторінки

ДИТИНА НА ЧУЖИНІ

Молодість Євгена пройшла на чужині, в Італії. Сталося так через те, що коли революція ліквідувала дворянські привілеї, Карл де Мазенод не склав зброї і, не визнаючи нових порядків, будучи потомственним юристом з шляхетного роду, вперто боронив втрачені позиції. Але коли народ почав вішати аристократів на ліхтарях, опинившись у сумнівному оточенні серед погроз і звинувачень, пан голова не став чекати на свою чергу, а перевдягнутим втік до Ніцци. Мабуть, тоді він не припускав, що це є початком розпаду родини, кінцем його кар’єри і що на батьківщину повернеться тільки після 26 років вигнання, бідним і самотнім. Але поки що він намагається якось влаштувати життя у Ніцці, викликає до себе сина, а потім - і дружину з дочкою.

 

Таким чином, дев’ятилітній Євген у квітні 1791 року опинився на чужині, в Італії, де пройде його молодість. Після Ніцци буде ще Турин, потім Венеція, далі - ще Неаполь і Палермо. Кожне з цих міст збагачуватиме хлопця новими почуттями і досвідом, але особливе значення для його духовного розвитку матиме перебування у Турині, Венеції і Палермо. До Турину його відправив батько, котрий піклувався про освіту сина, який щойно почав ходити до школи в Ексі і був вимушений перервати навчання через революційне безладдя.

 

У Турині отці-барнабіти опікувалися Королевським коледжем для шляхетної молоді і, хоча Євген ледве давав собі раду з італійською мовою, хлопця було прийнято до складу учнів. Він добре почував себе у новому середовищі і не був пасивним. Незважаючи на те, що був чужинцем, завдяки його бездоганній поведінці і навчанню, виконував відповідальні функції в учнівському органі самоуправління, користувався авторитетом серед учнів і довірою з боку викладачів. Мав щастя потрапити до видатних вихователів, котрих потім з вдячністю згадуватиме до кінця життя, а також колег з шкільної лави, які потім, посідаючи різні високі становища, багато разів допоможуть Євгенові у переборенні перешкод і у здійсненні багатьох задумів.

 

Турин став для нього особливою пам’яткою глибоко релігійних переживань, серед яких було свято Першого Причастя у Великий Четвер 5 квітня 1792 року. Отець Панатій Рамберг ОМІ свідчить про Євгена, що “він у похилому віці, коли, будучи вже єпіскопом, правив літургію Великого Четверга, кожного разу згадував, що cаме в цей день мав щастя вперше свідомо прийняти Господа Ісуса і тоді сльози радості спливали по його достойному обличчю”.

 Бо такий вже він був: щирий, відкритий, спонтанний, поривчастий. Не вмів прикидатися, грати. Не вмів таїтися, маскуватися, удавати. Абсолютно не здатний до брехні, вважав її однією з найбільш огидних проявів людської ницості. Мав серце велике і покірне водночас. ніколи не забував, коли хтось зробив для нього якесь добро, протягом цілого життя зберігав вдячність Богові за дар євхарістичних відвідувань.


 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  
  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ

Наш банер

180x112
  
wrodarczyk

memorial


  
Copyright © 2009-2018. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino