Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Наш Засновник
Наш Засновник - ВАЖКА НОША ЛЮДСЬКИХ ПРИСТРАСТЕЙ PDF Друк E-mail
Головна стаття
Наш Засновник
СВЯТИЙ ДЛЯ НАШОГО ЧАСУ
СУСПІЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ І РОДИНА
ДИТИНА НА ЧУЖИНІ
ШКОЛА ХАРАКТЕРУ
РОЗЧАРУВАННЯ ПОВЕРНЕННЯ
БОРОТЬБА ЗА СЕБЕ
ЗУСТРІЧ З ГОСПОДОМ
У ПОШУКАХ ШЛЯХУ
СЛУГА ЦЕРКВИ
СЕМІНАРИСТ І СВЯЩЕНИК
ВИХОВАТЕЛЬ КЛІРУ І ДРУГ БІДНЯКІВ
ЗАСНОВНИК ОРДЕНУ І ЙОГО МІСІОНЕРИ
АДМІНІСТРАТОР, ПАСТИР І ДЕРЖАВНИЙ ДІЯЧ
САДІВНИК ВЛАСНОГО СЕРЦЯ
У СЛУЖІННІ МІСІЙНІЙ ЦЕРКВІ
ВАЖКА НОША ЛЮДСЬКИХ ПРИСТРАСТЕЙ
БЛАГОСЛОВЛЯЮЧИ НАС
Всі сторінки

ВАЖКА НОША ЛЮДСЬКИХ ПРИСТРАСТЕЙ

Замислюючись над життям єпіскопа де Мазенод і думаючи про великі досягнення цієї людини, треба вберегтися від однієї можливої і суттєвої помилки. Вдале життя ще не означає, що у цьому житті все було вдалим. Що він мав тільки друзів, що скрізь на нього чекав успіх. Бо вдавалося йому далеко не все, не всі його старання були успішними, нічого не досягалося легко.

 

Перед усім, невдалим було подружнє життя батьків, розлучення яких становило потім постійну свіжу рану в серці сина. І взагалі, середовище як родинне, так і суспільне .... Було воно нечуйним і несприятливим, хоча сприймаючи його як поклик, у дусі віри, бачимо, що вже у період дитинства і юності, несло воно в собі дух Божого Провидіння. Також не мав Євген сприятливих можливостей для систематичного навчання. Тільки-но приступив до навчання у початковій школі, як вже мусив перервати його, потім пару років навчання за кордоном в італійському колегіумі та в семінарії, де навчання було скоріше формальним, а не по суті. Мати його постійно противилася бажанню сина бути священиком і, зрештою, дала згоду як би під примусом, бо не могла його зрозуміти і постійно боялася за нього. Несприятливою була також постійна відірваність від батька, котрий не міг повернутися на батьківщину.

 Потім протягом всього життя Євген де Мазенод когось дратував, обурював, провокував і постійно мав навколо себе достатньо таких людей, котрі не шкодували сил, аби зашкодити йому. Вже будучи єпіскопом, пізнав смак несправедливого публічного звинувачення і дріб’язкового порпання у його особистому житті під час відкритого судового засідання, на що сам дав згоду. На власному досвіді усвідомив, щ? то є наклеп у пресі, адміністративний шантаж і політичне переслідування, включно з позбавленням громадянських прав і попередженням про вигнання з країни.

На жаль, був йому добре знайомий і смуток розчарування у тих, кому довіряв, а також відчуття поразки, коли справа його життя розпадалася, перетворювалася на руїни, а друзі кидали його.

 

Протягом всього свого життя Євген де Мазенод дотримувався додаткових днів посту і обмежень. Кожної п’ятниці його вечеря, що її споживав у своєму кабінеті, складалася виключно з шматка черствого хліба і склянки води; стверджував, що Бог дав йому достатньо міцний організм, тому що добре знав про хвилини цілковитої втрати сил і страждань. Траплялося, що втрачав свідомість під час богослужінь і падав на амвон від виснаження чи хвороби.

 Але ніколи не турбувався про своє здоров’я, не вмів і не хотів себе заощаджувати. Тільки лише за наказом співбрата, якому дав обітницю слухняності, погодився на лікування. Нішо, що є людським, не було для нього чужим. У важкий час суспільного хаосу і безладдя, революцій і війн, коли змінювалося обличчя людства, він жив так, як і інші: як громадянин, як священик і як єпіскоп. І поводив себе так, як вони, тільки трохи інакше. Інакше настільки, наскільки надав усьому своєму життю Божий вимір і міг дивитися на себе з точки зору Бога.

Його сучасники, дивлячись на цього єпіскопа, який стояв при вівтарі, захоплені його молитовною зосередженістю, набожно повторювали: ”Дивовижно, чудово, як папа.”Дивлячись на його життя і діяльність з перспективи літ, так само неможливо не захоплюватися ним. Особливо цінним для нас є надзвичайно людяний вираз його святості - завжди був людиною: справжньою, вразливою, чоловіком на все відкритим, який все те, що є людським, вмів поєднати з Божим.

 Про себе знав, що, як людина, він може помилятися, тому пильнував власної поведінки і кожен крок свій випереджав молитвою, не уникаючи жодної роботи і не лякаючись великої арени публічного життя. Любив Церкву і служив їй всім серцем, кохав свій народ і разом з ним творив його історію. Думав про величезні справи, впливав на суспільну думку, намагаючись спрямувати її на дорогу морального розвитку і одночасно пам’ятав про дрібні людські справи: про хворого і бідного поруч, якому можна подати “склянку води”, про кожну бідну людину, яка потребує допомоги ближніх.



 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  
  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ

Наш банер

180x112
  
wrodarczyk

muzeum 180x170
  
zaproszenia
Copyright © 2009-2018. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino