Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Наш Засновник
Наш Засновник - У СЛУЖІННІ МІСІЙНІЙ ЦЕРКВІ PDF Друк E-mail
Головна стаття
Наш Засновник
СВЯТИЙ ДЛЯ НАШОГО ЧАСУ
СУСПІЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ І РОДИНА
ДИТИНА НА ЧУЖИНІ
ШКОЛА ХАРАКТЕРУ
РОЗЧАРУВАННЯ ПОВЕРНЕННЯ
БОРОТЬБА ЗА СЕБЕ
ЗУСТРІЧ З ГОСПОДОМ
У ПОШУКАХ ШЛЯХУ
СЛУГА ЦЕРКВИ
СЕМІНАРИСТ І СВЯЩЕНИК
ВИХОВАТЕЛЬ КЛІРУ І ДРУГ БІДНЯКІВ
ЗАСНОВНИК ОРДЕНУ І ЙОГО МІСІОНЕРИ
АДМІНІСТРАТОР, ПАСТИР І ДЕРЖАВНИЙ ДІЯЧ
САДІВНИК ВЛАСНОГО СЕРЦЯ
У СЛУЖІННІ МІСІЙНІЙ ЦЕРКВІ
ВАЖКА НОША ЛЮДСЬКИХ ПРИСТРАСТЕЙ
БЛАГОСЛОВЛЯЮЧИ НАС
Всі сторінки

У СЛУЖІННІ МІСІЙНІЙ ЦЕРКВІ

Під чуйним оком пастиря, завдяки його молитві, через особистий приклад і старання дієцезія змінила своє обличчя. Реформи і нововведення, що їх впроваджує Євген де Мазенод, надовго його переживуть як доказ мудрості і доцільності прийнятих рішень. Багато прийдешніх поколінь, визначаючи побожність свяшеників при вівтарі, порівнюватимуть їх з єпіскопом де Мазенодом, особистий приклад якого зберігся у віках: “Відправляє службу Божу, як єпіскоп де Мазенод”, а сумнозвісне перед тим портове місто отримає прізвисько “Марсель милосердний”.

 

Одначе, єпіскоп Марселю був одночасно генеральним керівником Ордену місіонерів і сам завжди був місіонером. Його серце було широким, як світ. Тому він свою апостольську діяльність ніколи не обмежував кордонами дієцезії, але думаючи про духовне добро, постійно мав перед очима широкі потреби вселенської Церкви і із смутком звертався подумки до місійних країн. Святий Євген належав до перших, котрі впроваджували ідею про колегіальність єпіскопів і про взаємну відповідальність за всю Церкву.

 

Він сам, у своїй психічній структурі, був єпіскопом-місіонером. У 1839 році він писав: “Місії належать до самої суті католицької релігії.” Вони є, “можливо, єдиним засобом для виведення цілих народів з морального неладу і навернення їх до Господа.” “Місії парафіальні, - писав Євген де Мазенод у зверненні до пастви на період Великого Посту у 1844 році, - забезпечують Церкві тривалість Божого Слова, котре не повертається порожнім до того, від Кого вийшло, воно є повченням Божим, яке проникає до глибини, входить у душі і має спасенну силу.”

 

Закінчення місії відображає для Церкви “гарну картину духовного воскресіння, святить народ, люд спасенний.” Так він повчав своїх віруючих у пастирських листах, а одночасно, як генерал Ордену, надсилав листи до Канади, куди ще 1841 року спрямував своїх місіонерів і невтомно керував їхньою працею.

 

Не мав забагато священиків в Ордені, бо спільнота розвивалася повільно, натрапляючи на різноманітні перешкоди. Одначе єпіскоп Бурже, який з Монреалю приїхав до Європи з метою пошуку ксьондзів для своєї дієцезії, знав, як можна дійти до серця де Мазенода. Не зважаючи на його відмову, вдався до останнього аргументу: але ж тут йдеться про бідних, дуже бідних людей. Це вирішило справу. Засновник швидко зібрав Облатів, виклав їм проект. Його було сприйнято з ентузіазмом - ніхто не мав сумніву, що це є місія саме для них і кожен хотів їхати.

 

Виїхало шестеро - четверо отців і двоє братів - виголошувати Євангелію убогим в Канаді, згідно з ідеєю і бажанням єпіскопа де Мазенода. Але неспокійне серце отця вже бігло попереду. Вже протягом багатьох років мріяв він про закордонні місії і своїми думками ділився з чернечою родиною. У 1832 році хотів було особисто очолити групу місіонерів до Сполучених Штатів, велися розмови про Індію. Тому зараз писав до тих, котрі вирушили до Канади: “Монреаль може бути тільки брамою, через яку родина Облатів ввійде до численних країн для спасіння душ. (...) Я не пророк. Але завжди був людиною бажань, а деякі з моїх прагнень було почуто і виконано.”

 Місіонерські прагнення Засновника почали виконуватися щоразу швидше і можна тільки дивуватися, яким чином він спромігся поєднувати обов’язки архіпастиря дієцезії з функціями генерального керівника спільноти місіонерів.Величезні простори Канади розкриваються перед Облатами. Ще тільки трохи влаштувалися на широких преріях сходу Канади понад рікою св. Лаврентія, коли єпіскоп Провенчер з Сан-Боніфас запрошує їх до себе, віддаючи їм величезну, як Європа, територію на південному заході Канади.

Керівник місіонерів Ордену в Канаді, якому бракувало людей (а тим більше, що мав також розпорядження направити кількох до Червоної Ріки), завагався, може навіть злякався. Але Засновник сприймає такі пропозиції без вагань і дає категоричну відповідь: “Не розумію, як ти міг так дивовижно помилитися..., здається мені, що я висловився досить чітко і лаконічно, для того щоби ти міг добре зрозуміти, що це не була звичайна пропозиція для обмірковування і дискусії, але остаточне рішення, що його маєш виконати. І треба його виконати без найменшої тяганини.”

 Отже, з того моменту вже не було зволікання. Місіонери чимраз далі заглиблювалися у безмежні території Західної Канади. І знову на заклик з-за Скелястих Гір вирушає новий караван з Європи до Орегону, до узбережжя Тихого океану, до червоношкірих індіанців. Згодом відкривається Британська Колумбія і Юкон. Через Атабаску-Макензі досягають Облати до Бесплідної Землі ескімосів, полярного кола і Льодовитого океану, створюючи “білу епопею” далекої півночі, долають величезні відстані, сягаючи до Лабрадору і берегів Гудзонової затоки. У цей час інші члени спільноти місіонерів засновують університет в Оттаві, де отець Гюго стає першим облатським єпіскопом в Канаді.

Спільнота вийшла у широкий світ, а Бог підтвердив цей напрямок їхньої роботи і нагородив Облатів за довіру до Нього тим, що не бракуватиме їм людей для добрих справ, котрі Він хоче виконати.

 Щоби підтримувати місійну справу у світі єпіскоп-місіонер де Мазенод спорожнивши монастирі у Франції, посилає з місією навіть хворих. І ось, начебто відповідаючи на це, до новіціату зголошується раптом стільки кандидатів, що будинок не може всіх вмістити і треба відкривати додатково новий новіціат, аби нові майбутні місіонери могли проходити своє випробування.А це означає, що знову можна буде взяти під місійну пастирську опіку нові терени, і знову рушатимуть нові каравани для спасіння душ.

Наступного дня після відкриття нового новіціату , 21 жовтня 1847 року, Євген де Мазенод висилає місіонерські групи до Азії, у спеку Цейлону (Шрі Ланки) і до Техасу (США), де гинуть багато хто з його учнів, викликаючи струмені сліз і глибокий смуток Засновника, та до Південної Африки, котра завдасть йому багато клопотів...

 Викликаючи до Марселю отця Яна Франціска Ал’яра, який мав отримати сан єпіскопа і вирушити зі своєю групою до Африки, він писав: “Це є досить важко, але Бог, як сам знаєш, завжди приділятиме свої милості і міцну допомогу пропорційно до навантаження, котре накладає на тебе. Тому не залишається нічого іншого, як тільки схилитися і слухати з довірою.”

Отець Засновник не тільки приймав нові місійні терени, але детально цікавився тим, яким чином місіонери дають собі раду серед поганського люду і чи, боронь Боже, чогось не занедбують. Нервував. якщо не бачив результатів місії; тоді навіть гідність і сан єпіскопа не могли захистити від його різких, але конкретних доган: “Охоче б довідався про те, що ти хоч трохи покращив справи у своєму вікаріаті. Місійні єпіскопи не можуть сидіти у своїй резиденції і нікуди не виходити” - так писав до єпіскопа Ал’яра. Хоча, в цілому, не було аж так погано, все-таки терен був важким, і плодів місіонерської діяльності треба було довго чекати.

 Але Отець де Мазенод намагався прискорити справу, бо думав і піклувався про душі бідняків, отже на увесь світ прагнув вислати місіонерів. Коли йому інколи здавалося, що вже нікого не може вирядити, тоді охоплювала його злість через те, що до нього звертаються так, як би мав тих місіонерів скільки завгодно; та швидко брав себе в руки і опановував себе: “Перед остаточною відповіддю треба спочатку стати перед Богом. Бо йдеться про спасіння душ. Отже, у підсумку - це поклик до виконання обов’язку і мети нашого Ордену.”Отож і не є дивиною, що єпіскоп де Мазенод зайняв одне з почесних місць у справі відновлення місійного руху у минулому столітті і що за кілька років до його смерті місіонери утвореної ним чернечої родини вже крокували по всій земній кулі від полярного кола до тропіків.

 




 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  
  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ

Наш банер

180x112
  
wrodarczyk

muzeum 180x170
  
zaproszenia
Copyright © 2009-2018. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino