Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Наш Засновник
Наш Засновник - ЗАСНОВНИК ОРДЕНУ І ЙОГО МІСІОНЕРИ PDF Друк E-mail
Головна стаття
Наш Засновник
СВЯТИЙ ДЛЯ НАШОГО ЧАСУ
СУСПІЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ І РОДИНА
ДИТИНА НА ЧУЖИНІ
ШКОЛА ХАРАКТЕРУ
РОЗЧАРУВАННЯ ПОВЕРНЕННЯ
БОРОТЬБА ЗА СЕБЕ
ЗУСТРІЧ З ГОСПОДОМ
У ПОШУКАХ ШЛЯХУ
СЛУГА ЦЕРКВИ
СЕМІНАРИСТ І СВЯЩЕНИК
ВИХОВАТЕЛЬ КЛІРУ І ДРУГ БІДНЯКІВ
ЗАСНОВНИК ОРДЕНУ І ЙОГО МІСІОНЕРИ
АДМІНІСТРАТОР, ПАСТИР І ДЕРЖАВНИЙ ДІЯЧ
САДІВНИК ВЛАСНОГО СЕРЦЯ
У СЛУЖІННІ МІСІЙНІЙ ЦЕРКВІ
ВАЖКА НОША ЛЮДСЬКИХ ПРИСТРАСТЕЙ
БЛАГОСЛОВЛЯЮЧИ НАС
Всі сторінки

ЗАСНОВНИК ОРДЕНУ І ЙОГО МІСІОНЕРИ

Поразка Наполеона, який переслідував чернечі Ордени і проповідників, була корисною подією для Церкви у Франції. Тим більше, що точка зору папи Пія VII, висловлена ним у звертанні до Форбена Янсона, передбачливо зміцнювала положення ксьондза де Мазенода у справах місії. “Пам’ятати про язичників - є вартим схвалення, але варто, перед усім, подбати про людей, котрі нас оточують. У Франції над усе потрібно створити національні місії і організувати реколекції для священиків” - закликав Святий Отець.

Ксьондз де Мазенод, котрий з власного розуміння та досвіду вже знав, як багато треба зробити, почав розмірковувати про необхідність створення місіонерської групи. Справу цю дещо затримали події, пов’язані з поверненням Наполеона, але восени 1815 року ксьондз Євген рішуче приступив до реалізації власних планів.

 Напочатку купив значну частину старого монастиря, що лишився після Кармелітів босих, що до нього примикав костьол на головній алеї Ексу, а потім почав шукати однодумців. Але йшлося йому не тільки про гарних промовців, бо потенціальні кандидати мали відрізнятися позитивно дещо іншим. До одного з них писав: “Суть справи не полягає тільки у тому, щоб ліпше або гірше забезпечити виголошування Слова Божого у поєднанні зі згадкою про те, що є властиве людям; і не в тому, щоб, оббігавши прилеглі села - як інколи мовиться - наловити душ в ім’я Бога, не даючи собі труду бути людиною з багатим внутрішнім світом, чоловіком, сповненим бажання до справжнього апостольського служіння. Для такої праці можна досить легко знайти когось на Ваше місце, але чи зможете Ви повірити, що таке рішення було б для мене прийнятним?

Треба спочатку, щоб самі були щиро святими, спочатку ми самі. І це слово містить у собі все, що ми могли б сказати.”

 Так писав ксьондз Євген в одному з багатьох листів до ксьондза Франциска Генріха Темп’єра, вікарія в Арлі. Колись, свого першого листа до нього ксьондз де Мазенод починав з піднесенням і побожнім просторікуванням, як тільки підказали йому це прізвище: ”Мій дорогий Друже! Читай цей лист у ніг Розп’яття і у такому стані духа, щоби слухати тільки Бога, чого вимагає Його слава і спасіння душ від священика, яким ти є (...)”. Але, власне з причини того емоційного піднесення, ксьондз де Мазенод забув підписати цей лист-заклик.

Цікавим є те, що адресат вірно відгадав автора, хоча мало хто знав тоді його почерк, але Генріх Темп’єр здогадався, що такий проект може походити тільки від ксьондза де Мазенод. Невдовзі після цього приєдналися ще три інших священики і у день, коли Церква вшановує навернення св. Павла Апостола, 25 січня 1816 року, до єпіскопської курії в Ексі спрямували лист з проханням про затверждення їхнього місіонерського товариства.

 

Метою, яку поставили перед собою Засновники, була “місія виголошення Євангелії в малих містах і селах Провансу, де майже повністю втрачено віру.” Того самого дня ксьондз де Мазенод і ксьондз Темп’єр оселилися разом у старому будинку кармелітів у настільки убогих умовах,що це привело у розпач матір місіонера, яка за якихось кілька сот метрів від монастиря керувала вишуканим домом родини Жонне. Як би там не було, а невдовзі до них приєднуються інші, а через два тижні розпочинають свою першу місію, вже як Місіонери Провансу.

 

Дату 25 січня будуть тепер святкувати як день виникнення Громади, котру через 10 років - 17 лютого 1826 року - буде підтримано і затверджено папою під красномовною назвою: Орден Місіонерів Облатів Найсвятішої і Непорочної Діви Марії - Місіонери віддані Марії і не обмежені у своїй діяльності межами якоїсь провінції, або навіть країни. Тобто - Місіонери для служіння в усьому світі. Новостворені місіонери неструджено проводили свої місії, перед усім у місцевостях малих і бідних, згідно з думкою Засновника і у відповідності до прийнятого статуту. До 1824 року вони виконали 40 місій, кожна з яких тривала у середньому протягом місяця. У більшості випадків керував ними отець де Мазенод. Отці розпочинали кожний свій день праці (і влітку, і взимку) о четвертій годині ранку молитвами і духовними вправами, потім йшли до костьолу, щоби виголошувати проповіді, відправляти Святу Месу (Службу Божу), вислуховувати сповіді, відвідувати хворих і знову сповідувати до самої ночі, якщо була така потреба. Віра і сила слова провідника групи, здавалося, була здатна “гори перевернути”. Завжди був готовим стати на руїнах якогось костьолу з хрестом у руці і розпочати проповідь, імпровізуючи і, як завжди, перемагати своєю простотою, переконувати логікою викладу і висновками, поривати присутніх відвертою апостольською палкістю виступу , вільно керувати учнями і волею слухачів.

 

Але це не була лише гаряча переконаність чи рвучка старанність Божого чоловіка. Вмів він також застосовувати корисні методи заохочення і привернення віруючих, котрі з якихось причин віддалилися від Церкви. Тому Місіонери Провансу починали місії з відвідування родин у їхніх оселях, заводили знайомства, зав’язували нові контакти, запрошували людей особисто. Під час таких зустрічей вивчали потреби і проблеми у даній місцевості. Не відкидаючи зовсім старих випробуваних методів, місіонери намагалися їх позитивно удосконалити згідно з духом часу. Сміливо шукали нових шляхів і способів, щоби успішно нести слово Євангелії убогим, хоча для самих місіонерів могло це бути джерелом неприємностей.

 Запровадили ще одну цікаву новацію. Під час місії влаштовували щось на зразок клубу чи світлиці, де могли зустрічатися дорослі і молодь, аби “порозмовляти і достойно відпочити”. У парафіях, де віруючі розмовляли по-провансальськи, Отець Засновник завжди говорив їх мовою: “мовою тих, котрих маю обов’язок навчати - як сам освідчив - і які мене слухають, тому що розуміють. Не зміню цього підходу за все золото світу”.


 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  
  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ

Наш банер

180x112
  
wrodarczyk

muzeum 180x170
  
zaproszenia
Copyright © 2009-2018. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino