Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Наш Засновник
Наш Засновник - ВИХОВАТЕЛЬ КЛІРУ І ДРУГ БІДНЯКІВ PDF Друк E-mail
Головна стаття
Наш Засновник
СВЯТИЙ ДЛЯ НАШОГО ЧАСУ
СУСПІЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ І РОДИНА
ДИТИНА НА ЧУЖИНІ
ШКОЛА ХАРАКТЕРУ
РОЗЧАРУВАННЯ ПОВЕРНЕННЯ
БОРОТЬБА ЗА СЕБЕ
ЗУСТРІЧ З ГОСПОДОМ
У ПОШУКАХ ШЛЯХУ
СЛУГА ЦЕРКВИ
СЕМІНАРИСТ І СВЯЩЕНИК
ВИХОВАТЕЛЬ КЛІРУ І ДРУГ БІДНЯКІВ
ЗАСНОВНИК ОРДЕНУ І ЙОГО МІСІОНЕРИ
АДМІНІСТРАТОР, ПАСТИР І ДЕРЖАВНИЙ ДІЯЧ
САДІВНИК ВЛАСНОГО СЕРЦЯ
У СЛУЖІННІ МІСІЙНІЙ ЦЕРКВІ
ВАЖКА НОША ЛЮДСЬКИХ ПРИСТРАСТЕЙ
БЛАГОСЛОВЛЯЮЧИ НАС
Всі сторінки

ВИХОВАТЕЛЬ КЛІРУ І ДРУГ БІДНЯКІВ

Отже став Євген займатися улюбленою апостольською діяльністю, що для неї обрав священництво.

В семінарії св. Сульпітія відбувалися зустрічі з місцевими єпіскопами. Дух місіонерства великою мірою сприяв піднесенню семінаристів. І було два вірних приятеля, природжених місіонери, які жили думкою про євангелізацію: Євген де Мазенод і Карл Форбен Янсон. В усьому були однодумцями, крім хіба що планованого місця і напрямку діяльності. Де Мазенод вбачав нагальну потребу поширення Євангелії у Франції, а Форбен Янсон більше думав про поганські країни, а особливо про Китай. Друзі вели безкінечні дискусії, не маючи можливості переконати один одного, і запалюючись щоразу більше. В своєму сумлінні ксьондз Євген вже давно не мав жодного сумніву щодо власного обов’язку і ось вже тепер, нарешті, починав справу свого життя.

 На початку було це майже продовженням попередньої праці. Пробував оживити дух побожності в семінарії Ексу. Заснував Апостольське об’єднання (АА) за прикладом існуючого у паризькій семінарії. Збирав клериків на конференції, на духовні читання, дискусіі, молитви і підсумки сумління. По-своєму організував час відпочинку і прогулянок, співу і розваг, переплітаючи їх з молитвою і обміном думками на апостольські теми.

Одночасно не забував про священиків данної дієцезії. Дуже швидко набули популярності і зібрали симпатії організовані ним душепастирські зустрічі і конференції. Оживилася праця в парафіях, зміцнілися зв’язки між священиками.

 Молодий, старанний священик, суворо дотримуючись канонічних правил в особистому житті, відданий Божій справі, звертає на себе увагу віруючих, яким також віддає багато часу. В кожному випадку все, що він робить, є спрямованим для їхнього духовного добра. Протягом всього життя він прагне служити найбіднішим свідомо і послідовно. “Попереджав вже тебе, дорога Мамо,- писав Євген перед приїздом до Ексу, 22 квітня 1812 року, - про мої наміри, котрі є тільки розвитком і дальшим продовженням завдань, що накладаються обов’язками мого священницького сану. Сьогоднішні священники - це не ті ксьондзи, які були раніше; ми є ксьондзами для Церкви і послідовно маємо віддавати їй кожну свою хвилину. Тобто той час, який не буде використано для молитви, студій або священницьких обов’язків, буде вкрадено у Того, якому для служби ми внутрішньо посвячені, добре знаючи, наскільки широкою є сфера наших обов’язків, котрі ми прийняли на себе. Тому не можна очікувати, що коли повернуся, почну складати візити і приймати гостей, виконуючи те, що зумовлено засадами пристойності, традиціями вищого товариства і т.д. Жодної з тих речей не можу собі дозволити. Мій спосіб і порядок життя вже заздалегідь є запланованим і ніщо не в змозі схилити мене до його змінення, тому що я нічого для себе не вирішую до тих пір, поки зріло не обмірковую цього перед Богом.”

Людина з однієї цілої брили, неподільна. Ясний ідеал має перед очима і в прагненні до мети здатен вибрати відповідно необхідні засоби: чітко, рішуче, без коливань і камуфляжу.

 

Отець Дюкло, якому Євген розповідає про свої починання і який з зацікавленністю спостерігає за діяльністю свого вихованця, свідчить, що вплив молодого священика на оточення був величезним. Писав до Євгена: ”Не оглядайся ні направо, ні наліво, але завжди май перед очима Бога і Його релігію. Неможливо повірити, яке велике враження справляє, яку збуджує довіру і шанобливість поведінка, повна святості, що її супроводжує чарівність цнотливості.”

 

Безсумнівно, що суттєве значення у цій діяльності мали старанність і святість молодого священика, але велику роль відігравало також прізвище, яке привертало до нього увагу. Важко було утриматися від цікавості всім тим, хто був заінтригований поведінкою ксьондза де Мазенода, сина голови. Хотіли його побачити, побачивши - замислювалися, а інколи одразу були шоковані.

 

Шоком для всього міста і околиць була Великопісна проповідь ксьондза де Мазенода у 1813 році. У Франції вже віддавна склалася власна традиція Великопісних проповідей, але це були переважно виступи проповідників, котрі хизувалися своїм ораторським мистецтвом перед великими і багатими світу цього, які тим з більшою увагою слухали, чим більше проповідник вмів догодити потребам і смакам багатіїв. І раптом ксьондз де Мазенод оголосив про намір виголосити серію проповідей для тих, для кого проповідей звичайно не було. “Буде в тому часі багато промов для багатих і освідчених”, - читаємо у його нотатках, що їх підготовляв перед цими, вже тепер історичними проповідями. “Чи не повинно бути промов для вуха і розуму бідних і невчених? (...) Євангелія має бути проголошуваною для всіх і має бути проголошуваною так, щоби люди її розуміли”.

 Попіклувався також і про те, щоби час проповідей було достосовано до можливостей тих, до кого адресував ці проповіді. Призначав іх на шосту годину ранку. Але до костьола св. Магдаліни, де мали відбутися оголошені богослужіння, прийшли не тільки бідні. І не тільки вони були зворушені словами проповідника, хоча, в залежності від суспільного положення, кожен сприйняв проповіді по-своєму.

Бо проповідник промовляв не французькою мовою, а по-провансальсь-ки, і не про те він говорив, що звичайно проголошувано було пригладженою шкільною мовою, а чисту євангельську правду у сучасних категоріях.

 

“Приходьте всі, хто б ви не були, - закликав ксьондз де Мазенод, - приходьте старанно на навчання, що мають вас визволити від багатьох фатальних помилок і показати вам те, що насправді є для вас єдине важливим. Приходьте перед усім ви, убогі Ісуса Христа, щоби Бог допоміг мені докликатися на чотири сторони світу і збудити багатьох збайдужілих у згубній сплячці, що веде до погибелі.

 Почнемо з того, що скажу вам, хто ви такі є (...). Бо якщо спитаємо про це світ людський, то він відповість згідно своїх упереджень і забобонів (...). Робітники, хто ви є в очах світу? Ви клас людей, приречених на те, щоби змарнувати своє життя у тяжкій і зневажаній праці, котра віддає вас у неволю і ставить у залежність від інших, з якими ви хотіли б бути рівними.        Домашня прислуга, - ким ви є в очах світу? Ви клас рабів, котрі належать тим, хто їм платить, ви приречені на зневагу, на несправедливість, а часто також на погане відношення з боку хазяїв, які інколи поводять себе неначе варвари і уявляють собі, що за нещасну копійку, котру вам платять, отримують право на будь-яку несправедливість щодо вас.

А ви, працюючі на землі, селяни, ким ви є в очах світу? Ви варті рівно стільки, скільки варта ваша праця. Оцінюють вас єдине згідно сили ваших рук. А якщо помічають - переважно неохоче - ваш піт, то тільки у тій мірі, у якій ваш піт зрошує і удобрює землю.”

 Проповідь була для всіх працюючих, бідняків, терплячих нестатки і несправедливість. Промовець не обминув нікого: “А ви, убогі, бідняки, котрі через несправедливість людей або сувору долю вимушені жебракувати на хліб, щоб зберегти життя, ким є ви? Світ вважає вас покидьками, котрі не варті того, щоби стояти перед його очима і тому він відвертається від вас, аби не треба було змилостивитися над вашою долею, що її не хоче полегшити.Так думає світ і тим ви є в очах світу. А тепер прийдіть, щоби дізнатися, чим ви є в очах віри. Убогі Ісуса Христа, утискувані, нещасні, страждаючі, хворі, ранами вкриті, ви всі, котрих біда притискає - браття мої, дорогі брати мої, шановні браття мої, слухайте мене!

Ви є дітьми Бога, браттями Ісуса Христа, спадкоємцями Царства Божого, вибраною частиною його спадку. Ви є - згідно зі словами св. Апостола Петра - святим народом, ви царі, ви священики. Ви, у певному сенсі, є богами! Dii estis et filii Excelsi omnes (Ви всі є богами і синами Всевишнього - Псалм 82,6)

 Нехай оживе ваш дух! Нехай розкриваються ваші серця! Нехай нарешті ваші очі проникнуть поглядом крізь покриваюче вас ганчір’я! Всередині вас є душа безсмертна, створена за образом Божим, душа, про яку Бог турбується більше, ніж про панування над цілим світом. Тільки Бог є гідним вас!”Можна собі уявити, чим були ці проповіді в Ексі. Який відгук викликали серед убогих, які коментарі у салонах багатих, де всього кілька років тому виступав молодий де Мазенод. А він тим часом тішився, що його слухають бідняки і зовсім не думав про коментарі багатіїв. Місіонер вбогих, священик з особливим даром до опікування наймолодшими, стояв перед фронтом праці і поєднував слово з вчинками. Як то робив перед прийняттям священницького сану, так і зараз, пішов до в’язниць і до в’язнів, заопікувався молоддю, для котрої організував особливе товариство з власною присягою і життєвим розпорядком. Коло його трудів поширювалося, тим часом змінювалися на краще також і суспільно-політичні умови.



 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  
  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ

Наш банер

180x112
  
wrodarczyk

memorial


  
Copyright © 2009-2018. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino