Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Наш Засновник
Наш Засновник - СЕМІНАРИСТ І СВЯЩЕНИК PDF Друк E-mail
Головна стаття
Наш Засновник
СВЯТИЙ ДЛЯ НАШОГО ЧАСУ
СУСПІЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ І РОДИНА
ДИТИНА НА ЧУЖИНІ
ШКОЛА ХАРАКТЕРУ
РОЗЧАРУВАННЯ ПОВЕРНЕННЯ
БОРОТЬБА ЗА СЕБЕ
ЗУСТРІЧ З ГОСПОДОМ
У ПОШУКАХ ШЛЯХУ
СЛУГА ЦЕРКВИ
СЕМІНАРИСТ І СВЯЩЕНИК
ВИХОВАТЕЛЬ КЛІРУ І ДРУГ БІДНЯКІВ
ЗАСНОВНИК ОРДЕНУ І ЙОГО МІСІОНЕРИ
АДМІНІСТРАТОР, ПАСТИР І ДЕРЖАВНИЙ ДІЯЧ
САДІВНИК ВЛАСНОГО СЕРЦЯ
У СЛУЖІННІ МІСІЙНІЙ ЦЕРКВІ
ВАЖКА НОША ЛЮДСЬКИХ ПРИСТРАСТЕЙ
БЛАГОСЛОВЛЯЮЧИ НАС
Всі сторінки

СЕМІНАРИСТ І СВЯЩЕНИК

Семінарія Отців Сульпітіатів у Парижі мала свої традиції і значний авторитет у суспільстві, а тому на той час поставила собі за мету суттєво поновити ряди слуг вівтаря, котрі відчутно порідшали протягом бурхливих революційних літ. Отець Емері, ректор семінарії, був взірцем вірності для французького духовенства, а серед священницьких чеснот, котрі прищеплював своїм вихованцям, на перше місце ставив любов до Церкви.

 

Семінарія ця не дуже різнилася від закладів подібного типу, але дух, який панував у ній, міг би становити недосяжний приклад для наслідування. З семінарії вийшли люди, котрі відбудовували Церкву у Франції і несли Євангелію поза межі країни. Для Євгена була вона справжньою школою і стала першою ареною апостольської діяльності на рівні клерика. Вступав до семінарії з твердим наміром закінчити її за два роки, але увійшовши у суть проблем закладу, залишився ще на других два.

 

Не обов’язково треба детально розглядати ці і наступні роки, щоби побачити, що відтоді його життя має тільки один напрям. Це є невпинне служіння справі Церкви у голові і всіх членах тіла у відповідності до вимог часу, котрі дозволяли йому отримати Святий Дух, якого він вірно шанував і кликав протягом всього життя, аж до останньої години.

 

І насправді, - викликає симпатію цей зрілий семінарист - запізніле покликання - коли до найдрібніших деталей цікавиться долею папи Пія VII, депортованого Наполеоном, просить розповісти йому про всі обставини з цим пов’язані, виявляє неточності і кожне повідомлення з цього приводу переказує у своєму листуванні, як щось дуже особисте й важливе. Йому також доручено упорядковувати таємну кореспонденцію Отця Ректора; згідно виданих декретів він організовує розповсюдження видань католицького руху опору проти антицерковних заходів Наполеона, у тому числі поширює рішення (папську буллу), що ним папа екскомунікував (розвінчав) Наполеона. Невдовзі Євген стає зв’язковим між сульпітіанським центром у Парижі і між кардиналами, котрі стали жертвами помсти французького імператора. Одначе, завантаженість справами і ділова активність не стали на заваді Євгену у продовженні щоденної праці над собою, в удосконаленні свого внутрішнього світосприйняття шляхом розвитку покірності, посту і молитви.

 

У цьому відношенні він чітко дотримується сульпітіанських звичаїв і методики О.Ол’єрі, котру потім впровадить у своєму Ордені Місіонерів Облатів. Черпаючи натхнення з таємниці свого щасливого випадку і відповідних переживань під час Великої П’ятниці, організував групу семінаристів, котрі добровільно прийняли на себе різні обмеження, щоб цим винагородити Богові ті зневаги та образи, що їх завдають грішники.

 

Повідомляючи про це у листі до матері, Євген простодушно пояснював, що знайшов добре підготовлений грунт. “В семінарії ніхто не сумнівається у великій користі і цінності дрібних самообмежень, тільки треба було трохи організаційної ініціативи. Мені здається, що багато заходів не доходить до задовільного результату тому, що немає людини, яка б цю справу посунула. Створюється враження, що велике число віруючих християн є здатними до багатьох добрих справ і творчості, але можуть ніколи їх не зробити, якщо не знайдеться людина, (нехай навіть менш досконала порівняно з ними), котра допоможе їм виконати намічене.”

 Євгену ніколи не бракувало ініціативи, сили чи відваги до впровадження того, в чому розпізнав волю Божу і справу свого покликання.Всією душею захоплюється апостольською працею не тому, що як клерик має виказати свій потяг до набуття священницького сану, а тому, що бачить своє місце в Церкві і хоче служити Богові згідно з отриманою від Нього особисто милістю. Тому немає мови про повернення назад; час вагань і сумнівів вже минув. Почався час дій, навіть якщо дехто з ближчого оточення вбачав у цьому “бонапартівський деспотизм”.

Після прийняття сану піддячого, Євген написав до матері, котра все ще постійно чекала, що він до неї повернеться: “Це не сан піддячого пов’язує мене з священництвом, але повна, цілковита, вільна і добре обміркована воля... Бог мене кличе до священницького сану і я також хочу бути ксьондзом, дуже хочу.”

 Також просить, щоби мати прийняла серцем такий стан речей, тому що він “не хоче бути ксьондзом протягом восьми днів, шести місяців, одного року, чи навіть десяти літ, а хоче бути ксьондзом протягом всього свого життя”.

Дияконом став 1810 року у період, коли Наполеон застосовував різні репресії по відношенню до Церкви, особливо після церемонії шлюбу з Марією Людвігою, що у ній відмовилися прийняти участь кардинали. Тому через кілька днів з семінарії було усунуто О. Емері, а слідом за ним - інших професорів.

 

У цей момент Євген вже давно навчає катехізмові в одній з парафій, тиху радість знаходячи собі у тому, що вибирає собі дітей особливо бідних і занедбаних. Він хоче віддаватися цій праці якнайдовше, щоби гідно підготуватися до прийняття священницького сану. Але тут почалися ускладнення. Папа не погоджувався призначати єпіскопів, котрих пропонував Наполеон, тому багато єпіскопських дієцезій мали вакансії; крім того, були також дієцезії, де керували єпіскопи, яких не було затверджено Столицею Апостольською. І так само у Парижі, на єпіскопстві засідав кардинал, котрий не отримав папського призначення. Євген не хотів приймати освячення з рук єпіскопа, котрий не підтримував зв’язку з Головою Церкви. Волів чекати. І це відповідало його внутрішній потребі кращого самовдосконалення перед приходом до вівтаря.

 

Тим часом дирекція семінарії, котру було усунуто імператорським декретом, піклуючись про майбутнє закладу, забезпечила собі наступників в особах випускників. Одним з них мав бути Євген де Мазенод, призначений майстром церемонії. Під кінець 1810 року він вже відігравав головну роль у Апостольському об’єдннанні (знамените АА) на території семінарії, що мало на меті духовне удосконалення членів, створення певної еліти, тому його присутність серед керівних лідерів була цілком природньою. Але ця посада вимагала бути освяченим на священництво. Тому, в інтересах закладу, Євген мусив скоротити час підготовки і вдатися під заступництво друга своєї сім’ї, єпіскопа Яна Франциска де Мандол, з рук якого 21 грудня 1811 року в Ам’єні Євген прийняв сан священика.

 

Вказані зовнішні обставини ніяк не вплинули на безпосередньо духовну підготовку до освячення, зокрема на її якість; Євген виконав все так, як це тільки він вмів: з усією старанністю і сердечністю людини півдня, переповненої милістю і Божим світлом. Освячення він прийняв як чудо Божої любові, як ні з чим не зрівнянне щастя. Потім ще три дні готувався до своєї першої Святої Меси, щоби у Ніч Різдва Христового скласти Найсвятішу Жертву.

 У січні 1812 року, відмовившись від посади Генерального Вікарія в Ам’єні, Євген приступив до своїх обов’язків у семінарії із гідним поваги почуттям відповідальності і зрілості. “Оскільки мені здається, що на то є воля Божа, аби ще рік я провів у семінарії, допомагаючи утримувати у цьому закладі дух побожності, що його старанними зусиллями отців вдалося запровадити, піддаюся тому, чого Провидіння, здається, від мене вимагає. А щоби служба моя, до якої призначений, не була безплідною, прагну діяти так, щоби приклад мій говорив про це більше, ніж слова і повчання”.Після виконання цієї одночасної місії, восени того ж року, Євген, якого запрошено єпіскопом Ексу ( а точніше - адміністратором, котрий чекав на це призначення), повернувся до рідного Провансу.




 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  
  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ

Наш банер

180x112
  
wrodarczyk

muzeum 180x170
  
zaproszenia
Copyright © 2009-2018. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino