Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Проповідь на урочистість Зіслання Святого Духа E-mail
Saturday, 03 June 2017 11:37
There are no translations available.

zislania-ducha

Діян 2, 1-11; 1 Кор 12, 3-7; Йн 20, 19-23

 Сьогоднішній день П’ятидесятниці, день Зіслання Святого Духа є для Церкви особливим днем. Можна сказати, що це день народження Церкви...

Тоді коли відбулася ця подія, вона викликала і її свідків здивування і навіть шок. Як знаємо з подальших віршів тієї ж Книги Діянь Святих Апостолів, на тому місці в ті хвилини була сила силенна глядачів з різних частин Малої Азії і навіть з Рима. І як кожен з них почув проповідь Апостолів своєю рідною мовою, то здивуванню і збентеженню не було меж. Але й серед цього приголомшеного натовпу, як це часто буває, знайшлися скептики, котрі ствержували, що буцім то це не яке не диво Господнє, а лише, мовляв: «То вони, себто Апостоли, молодим вином повпивалися». На такі закиди присутнім відповів той, кого сам Ісус поставив головою Своєї Церкви, тобто святий Петро довгою промовою. Сповнений Святим Духом він, цей простий рибалка з Галилеї, а разом з ним й інші Христові учні набули сили переконувати багатотисячні натовпи, сміливість протистояти переслідуванням і мужність у проголошенні Благої Вісті Спасіння. І вже в цей перший раз, в день П’ятидесятниці, Петро відкрив очі і серця багатьох.

Отже бачимо, що Церква зродилася через діяння Святого Духа, котрий, зійшов на Апостолів в день П’ятидесятниці. Власне саме народженні Церкви відбулося раніше. Ми знаємо, що вже під час Таємної Вечері, Христос започаткував нове священство і вперше причастив учнів. І саме народження Церкви відбулося у хресній Жертві Спасителя. Але об’явлення світу відбулося через діяння Святого Духа, так як ми чули з прочитаних уривків Книги Апостольських Діянь. Відтоді розпочався «час» Церкви та її діяльності. Ця діяльність Церкви під проводом Святого Духа спричиняється до того, що Христове відкуплення приносить щедрі плоди в лоні людського роду.

В Декреті ІІ Священого Ватиканського про місійну діяльність Церкви «Ad gentes» особливо підкреслюється зв’язок між дивом П’ятидесятниці і початком діянь Церкви. Вже в день свого народження, в день Зелених Свят, виходячи в широкий світ Церква об’являє себе як «місійну». Ця «місійність» належить до самої істоти Христової Церкви. Разом з вогненим язиком кожен Апостол отримав розмаїті дари Святого Духа. І при цьому вогонь був символом живої свідомості Апостолів, що їх покликано до місіонерства. Сила, яку їм було дано, яка походить від Святого Духа, забов’язала їх до діяльності під впливом внутрішнього імпульсу, що плине від Бога.

Тож події П’ятидесятниці є напевно таємничі і водночас знаменні. В них можна побачити вселенскість християнства. Від тепер кожен може почути Благу Вість спасіння своєю рідною мовою. Сьогодні ми б назвали це адаптацією переказу до мовних і культурологічних потреб кожної людини... Тут особливо звертає на себе увагу контраст між тим, про що читаємо в Книзі Діянь і тим, що написано в Книзі Буття на тему Вавилонської вежі. Там, на Вавилонському стовпостворінні ми є свідками «розпорошення» мов, і як наслідок цього — «розпорошення» самих людей, брак і навіть повна відсутність взаємопорозуміння. Натомість тепер, після Зіслання Святого Духа, велика кількість мов вже не є проблемою, не є перешкодою у проголошенні Божого Імені, Божої слави...

Але не можемо засереджувати свою увагу лише на цьому дарі «інших мов». Це є, очевидно, вельми промовистий знак, але далеко не єдиний. Адже не може не дивувати та мужність, що її отримали Апостоли. Це, до речі, теж має не аби яке значення з огляду на «місійність» Церкви. Пригадаймо ту небезпеку, що чатувала на перших християн, пригадаймо переслідування і страти Христових визнавців. З плином часу ситуація не дуже змінилася. Християнські місіонери як раніше, так і тепер наражаються на небезпеку... Ще донедавна, в старі добрі радянські часи, значна кількість католицьких священиків, що працювали в СРСР перебували під пильним оком КГБ і за найменше необачне слово, за утримання в дома релігійної літератури могли опинитися за гратами. А пригадаймо лишень не такі давні події в Алжирі, де місіонерів вбивали просто на вулицях... І цей перелік можна продовжувати дуже і дуже довго. Й з огляду на це, яким же важливим виявляється є для християнина той дар Святого Духа, що зветься християнською мужністю...

Взагалі, сучасній людині, яка особливо наражається на небезпеки, спокуси цього світу, потрібні велика мужність і витривалість у боротьбі з силами зла. Не забуваймо, що ці сили пильнують на наші найменші слабкості і гріхи. Не потрібно бути великим теологом, щоб це помітити. Вийдімо лишень на наші вулиці, чи хоча б увімкнімо телевізор. Культ насильства, вседозволеності — хіба це не прояви цих самих сил зла? І саме в хвилину спокуси, чи страждання багато хто з нас може захитатися, обрати хибний шлях, що веде до загибелі і тіла, і душі. Так само християнинові завжди загрожує небезпека відступлення, зради свого покликання, відходження від тієї вищої Любові, що до неї ми були залучені через святе хрещення.

Вже в Старому Заповіті ми знаходимо численні свідоцтва діянь Святого Духа, котрий підтримує окремих осіб і цілий народ в хвилини випробувань. А вже в Новому Заповіті сила Святого Духа об’явлена в особливий спосіб. Крім того Новий Заповіт приносить віруючим велику обітницю присутності Божого Духа в кожній боротьбі аж до остаточної перемоги...

В день П’ятидесятниці цей Дух, який явив свою міць у «подуві буйного вітру» сповнив Апостолів і всіх, що, як пише святий Лука, «знаходилися на тім самим місці» новою силою, що її заповідав Ісус на Таємній Вечері та перед своїм Вознесінням. «Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде».

Тут йдеться про внутрішню силу, ту силу, що вкорінена в Любов. Святий Дух, серед інших дарів, які сповнюють Його пресвяту істоту, надає також мужності визнавцям Христа, того Христа котрий сам був найдосконалішим взірцем цієї чесноти в своєму житті і смерті. Й тому ми можемо стверджувати, що християнин, котрий провадить внутрішню боротьбу з силами зла, бере участь в мужності Христової хресної смерті!

 

Святий Дух дає християнинові силу вірності і терпеливості, витривалості на дорозі добра і в боротьбі з силами темряви. Не таємниця ні для кого, що кожен християнин мусить проявити справжню мужність, щоб витривати в чеснотах. Бо навіть якщо живе в стані освячуючої благодаті, все одно постійно наражається на духовну небезпеку. Але Божий Дух, якщо ми дійсно приймаємо Його, не відкидаємо власною волею, так от Святий Дух є надприродною силою, силою яка допомагає людині виконувати Божі прагнення і поводитися в житті так, як цього навчав наш Господь і Спаситель Ісус Христос.

У всі часи, у всі епохи і аж по сьогоднішній день Святий Дух дає сил для того, щоб людина змогла присвятити всі свої таланти, добрі почуття, радість і смуток виконанню свого християнського покликання, своєї місії — проголошувати Євангелію кожному створінню. Ця Святий Дух чинить чудеса через апостольські діяння Божих людей і Церкви, яких Він сам обрав і надихнув. Це Святий Дух в першу чергу чинить, щоб це діяння було плідним, і то — не зважаючи на особисті таланти і можливості покликаного. Серед численних і часом просто непереборних з людської точки зору, складностей, що чатують на дорозі апостольства, Божий Дух дає силу до утримання в вірі, додає відваги і допомагає повернутися на гідну дорогу тим, які спокусилися, і занедбали виконання своєї місії.

Це Святий Дух зміцнює переслідуваних, котрим сам Ісус обіцяв: «Дух Отця вашого в вас говоритиме». Й особливо мучеництво Христа ради, котре ІІ Ватиканський Собор окреслив як «особливий дар і найвище випробування любові», є героїчним проявом мужності, інспірованої Святим Духом. Це засвідчують численні святі мученики, чоловіки і жінки всіх часів, різних народів, які вміли прийняти смерть завдяки незбагненній любові, що палала в їхніх серцях...

Все це дійсно є діянням Святого Духа, Його дарами, плодами прийняття цих дарів. І ще багато і багато чого можна казати про Святого Духа і Його щедрі дари. Святіший Отець Йоан Павло ІІ в книзі «Вірую в Духа Святого» багато розповідає про те, які численні і різноманітні є дари Божого Духа. Тут він називає Його і джерелом єдності, святості Церкви, і джерелом людської віри, нової Любові, справжнього миру, справжньої радості... Звичайно в нашій коротенькій програмі ми не можемо зупинитися на кожному з цих проявів Святого Духа... І тому, в цей період, період коли вся Католицька Церква годується до святкування Урочистості Зіслання Святого Духа, звернутися до Всемогутнього Бога тією молитвою, яка лунатиме в наших храмах в день Зелених Свят.

Господи Боже, Ти через таємницю дня Зіслання Святого Духа освячуєш свою Церкву, в якій об’єднуєш всі народи, зішли дари Святого Духа на всю землю і вчини в серцях вірних Твоїх ті чудеса, котрі явив на початку проголошення Євангелії. Через нашого Господа Ісуса Христа, Який з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог на віки віків. Амінь.

 

 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  

Проповіді

  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ
  
  
Copyright © 2009-2017. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino