Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Проповідь на урочистість Вознесіння Господнього, рік "А" E-mail
Wednesday, 24 May 2017 08:19
There are no translations available.

woznesiniaДіян 1, 1-11; Еф 1, 17-23; Мт 28, 16-20.

Впродовж сорока днів, що минули після Свята радісного і славного Господнього Воскресіння, ми, наче апостоли у ті давні часи, прагнули проживати поруч з Ним, нашим Спасителем, Переможцем смерті…

І ось цей час завершується… Христос возноситься на небеса, до свого і нашого Небесного Отця, щоб возсісти по Його правиці…

Але це не означає, що ми залишаємося самі. Так само, як тоді, майже дві тисячі років тому Ісус пообіцяв апостолам, що залишатиметься з ними до "кінця віків", так само Він залишається й з нами. Це ― великий дар, це особливе Боже благословення, яке Бог Отець дає нам через Свого Єдинородного Сина в силі Святого Духа.

Тобто Господь Ісус не тільки відкупив нас своєю смертю, не тільки воскрес й тим самим дав нам нове життя. Крім того Він ще є з нами, Він провадить нас дорогами цього, земного життя до життя вічного, Він прагне зустріти нас у вічному Царстві Божої слави. І саме заради цього Бог вчинив для нас всі ті величні і спасительні події, що про них згадуємо на Великдень, в день Вознесіння, під час Зелених свят…

Свідчень того, що Христос вознісся на сороковий день після свого Воскресіння досить багато. Але при цьому саме вшанування цієї події як окремої урочистості виникло лише десь в середині 4-го сторіччя. До того часу первісна Церква відзначала Господнє Вознесіння разом з урочистістю Зіслання Святого Духа. Зокрема ще наприкінці 4-го століття такої практики дотримувалася Єрусалимська Церква. В день П'ятидесятниці, після полудня вірні вирушали на Оливну Гору, де в храмі, який було збудовано саме на вшанування Вознесіння, читалися фрагменти Святого Письма, що розповідали про цю подію, співалися відповідні гімни і антифони.

Й водночас в деяких інших Церквах вже в другій половині того ж 4-го століття Вознесіння Господнє вшановується як окреме свято й то саме на 40-й день після великодня. А вже починаючи з 5-го сторіччя таку практику запроваджено у всій Церкві.

Про це окреме свято ми знаємо, зокрема, з праць Вчителів Церкви. Про урочистість Вознесіння казав Св. Йоан Златоуст, а Св. Августин писав, що "день цей святкується по всьому світі". До наших днів дійшли тексти проповідей Папи Леона Великого, які він виголошував на це свято.

В римському Каноні Святої Меси є спомин про Христове Вознесіння, яке названо "преславним", "величним". Також тут містяться месальні формуляри на цей день…

В середні віки до низки обрядів було долучено процесію. Зміст цієї процесії, її символізм полягав у тому, щоб нагадати вірним про ту дорогу, яку пройшли Христос і Його учні з Єрусалиму до Оливної гори, а також ― про тріумфальне Вознесіння Спасителя на небеса…

В медіоланскому кафедральному соборі було впроваджено практику підносити в гору Пасхальну свічку ― так званий Пасхал. Цю свічку запалюють підчас Вегілійної тобто Надвечірньої Божої Служби у Велику Суботу. Вона символізує Ісуса Христа, котрий є Світлом для світу. І от в день Вознесіння священик підносить Пасхал в гору, що й символізує саме Вознесіння… В деяких парафіях Німеччини натомість склалася традиція підносити не Пасхал, а Розп'яття…

Але все це ― зовнішня обрядовість, за котрою не можна губити справжній глибинний зміст цієї події ― Вознесіння, та свята, яке ми невдовзі будемо проживати.

Після свого Воскресіння Христос являв себе учням й на їхніх очах вознісся на небо…

Він ― наш Господь, і Господь цілого світу, переможець гріха і смерті ― возноситься на небо. Він довершив справу спасіння світу і тепер йде до Отця, але водночас й залишається з нами. Більше того, Він залишається в кожному з нас.

Господь і Спаситель, Священик і водночас Жертва,  й нарешті ― Переможець і Цар ― Він є єдиним посередником між Богом і людьми. Й тому Він відходить, але не лишає людину приниженою. Ісус випереджає нас в дорозі до небесної вітчизни. В Ньому наша людська природа вже впроваджена до вищої слави.

Для нас Вознесіння Ісуса Христа ― це також і наша перемога, воно дає нам надію, що в майбутньому ми зустрінемося з Господом в цій самій славі. Апостол Павло навчає нас, що всі ми, вірні Христової Церкви складаємо Христове Тіло і є Його членами. Й тому колись поєднаємося з Головою цього Тіла, тобто з самим Христом. Й тому Вознесіння Господнє є початком прославлення людини. Але водночас ― наказом, настановою для нас про необхідність нового земного життя, гідного імені християнина, христового учня і брата. Тому кожного дня ми маємо прагнути того, що є вишнє, що походить з гори. Ми маємо линути душею до нашої справжньої Вітчизни, до неба, де вже перебуває Ісус. Й таке прагнення освячує душу, освячує того, хто живе у такій любові до неба…

Саме в цьому є велике значення сьогоднішнього свята ― Вознесіння нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа…

Час, що минув від Великодня до Вознесіння не минув марно. Тоді, майже дві тисячі років тому, за цей час були встановлені великі таїнства, явилися світові величні чудеса, відкрилися незбагненні Божі таємниці.

Й так само нам, християнам, ці дні в особливий спосіб допомагають позбутися страху смерті, й водночас показують нам в яскравому світлі віри безсмертність душі і тіла…

А саме свято Господнього переходу до дому Небесного Отця приносить нам надзвичайну радість, адже, знову ж таки, очима віри ми бачимо, як Христос, наш Господь, але водночас і наш Брат, возносить людську натуру, людську природу на найвище місце в ієрархії небесних створінь.

Понад сонми ангелів і архангелів ця людська природа, людське єство вознесено аж до самої незбагненної величі. Поєднана з єством Бога Отця в Сині Божому Ісусі Христі людська природа ділить з Творцем небесну славу.

Й саме через це ми можемо абсолютно впевнено казати, що Христове Вознесіння є також і нашим прославленням. А доки Господь і Голова своєї Церкви чекає нас в небі, доти і Його містичне Тіло в радості прославляє Бога і щирим серцем складає Йому подяку!

Й крім того, сьогодні ми не тільки зміцнюємося в прагненні до нашої небесної Батьківщини, але в Христі досягаємо незбагненних висот. Завдяки любові Бога нам стали доступними вартості навіть вищі, ніж ті, що ми втратили через заздрість сатани і гріхопадіння наших прабатьків. Бо це нас, тих, яких сповнений заздрості і злоби ворог вирвав з повноти щастя, сьогодні Син Божий втілив в Себе і прославив, і возніс на небо, і змістив по правиці Отця, в світлі Його незбагненної слави…

 

 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  

Проповіді

  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ
  
  
Copyright © 2009-2017. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino