Життя у спільноті є дуже важливим елементом кожної богопосвяченої особи, яка живе в монастирі.
Характерною рисою для чернечого життя є життя спільнотою. І часто буває так, що ченці і черниці живуть в монастирях щонайменше групами по декілька осіб. Таке життя приносить радість поскільки особа має розуміння і підтримку серед однодумців, але і несе з собою певні труднощі, котрі пов’язані з різницею характерів. Релігійна спільнота є справжньою і є солідарною, якщо складається з осіб, котрих покликав Бог, і якщо з своєї сторони вони вибрали Вчителя і присвятили йому свої обітниці, щоб безперервно мандрувати до святості в якій є глибоке і щире бажання постійно виконувати Божу волю. «Вже саме братнє життя є живим пророцтвом у суспільстві, яке відчуває глибоку, інколи неусвідомлену, тугу за братерством, що не знає обмежень» (ВК 85). Чернеча спільнота є чудовим задумом Господа Бога, бо вона організована на кшталт сім’ї і тримає всіх членів у приязних духовних стосунках.
В особливий спосіб життя у спільноті близьке нам Місіонерам Облатам Марії Непорочної. Взірцем нашого життя є спільнота Апостолів згромаджених навколо Христа, це Він нас згромаджує… Життя у спільноті є однією із найважливіших прикмет облатського покликання. Це у спільноті зростаємо в святості і через неї євангелізуємо. Живучи разом для Бога, залишаємо усе і єднаємося з Богом через обіти: чистоту, вбогість, послух та витривання.
На практиці це виглядає так, що ми разом молимося, разом служимо, разом відпочиваємо, наприклад двічі на день маємо спільну рекреацію(час відпочинку). Маємо спільні зустрічі на облатських реколекціях, разом начваємося та переживаємо свята. Дякуємо Богові за нашу спільноту в якій разом прямуємо до спасіння.