Брати нашого Згромадження

розміщено в: Новини | 0

Брати нашого згромадження!
«У справі Євангелізації Церкви, облати : священики і ченці співпрацюють між собою і доповнюють один одного»(к 7). Початок цієї конституції дає нам однозначну відповідь ким є облат, тобто священиком і ченцем. В цьому розважанні хочу приділити увагу саме місцю ченця, в нашому згромаджені Місіонерів Облатів Марії Непорочної. Ченця іншими словами можна теж окреслити терміном монах, брат. Я послуговутимуся терміном брат, бо на мою думку найкраще передає істоту покликання. Тобто брат це хтось хто знаходиться близько тебе, кому можна довіритись, той хто ніколи не залишить і буде вірний до кінця. Одночасно окреслення брат, теж в кожній спільноті додає присмак родинної атмосфери.
Зарис Історії
В 1820 році перший брат вступив до новіціату, в нашому згромадженні, тобто по чотирьох роках від заснування нашої першої спільноти Облатів, мав на імя Ігнацій Войтот (Voitot). Та першим братом, який у 1834 році склав вічні обіти був брат Бернард Ферерд (Ferrard). Тобто можемо побачити, що від початку існування нашого згромадження були брати. Згідно з артикулами (11,12,13) написаними нашим засновником святим Євгеном де Мазенодом, відносно покликання братів до згромадження, бачимо прийняття та повну акцептацію. В них було підкреслено участь братів в молитвах і духовних практиках, їх заохочення до фізичної праці і до докладного виконання наших конституцій і правил. Натомість вже в 50-60 роках ХІХ століття, біля 25 братів навчали катихези в Англії та Канаді. Важливо те що від початку наш Засновник старався, щоб у кожній спільноті у Франції був брат. Також брат був практично в кожній спільноті місійній: Канада, Корсика, Шрі-Ланка, Алгерія… на кінець 50 років була така велика кількість братів з вищою освітою, що на капітулі генеральній 1956 року задумались над пропозицією праці братів в освіті. В момент смерті нашого засновника братів в нашому згромадженні було близько 20% від загальної кількості Облатів. Важливим є те, що можемо побачити, як наш засновник св. Євген від самого початку дбав про рівність, братерські і родинні відносини між братами і священниками. Варто теж підкреслити, що брати є невід’ємною частиною нашої харизми, оскільки від самого початку беруть участь в місії Згромадження, а також у будові і розвитку нашої монашої родини.

Брат Антоній Ковальчик

В історії нашого згромадження маємо багато прикладів відданої і витривалої праці та молитви братів. Одним з таких прикладів може бути брат Антоні Ковальчик, який за походження був з Польщі, розпізнав своє покликання у Німеччині, а працював на місії у Канаді. Зі спогадів його спів-братів дізнаємося, про його велику побожність до Марії, велику покору і слухняність настоятелям, які навіть неодноразово випробовували його. Брат Антоній був відкритою людиною і хоч мав проблеми з наукою мови, до кінця життя. Проте незнання мови йому не перешкоджало бути привітним і допомагати порадою і прикладом молитви семінаристам. Важливою рисою його особовості була працьовитість. Незважаючи на те що під час праці стратив руку, далі виконував сумлінно свої обв’язки. Варто відмітити його здібність до реалізації різних проектів н.п. дякуючи його наполегливості була збудована грота Марії. Не менше цікавим фактом є те що, за життя його заступницька молитва у намірах осіб які його просили, була вислухана. В наші часи він є слугою Божим, а його культ поширюється по цілому світі.

Варто бути братом

Говорячи про братів варто сказати, що на сьогодні їхня роль в будуванню спільноти збільшилась. Дивлячись на їх різноманітну реалізацію покликання, можна сказати що вибір послуги дуже великий. Так наприклад можемо побачити брата який навчає катихези, професора на університеті, бібліотекаря, чи економа у монастирі. Бачимо також братів в раді, чи настоятелів спільнот. Часто на місіях можна зустріти брата, що поспішає до хворих з Святим Причастям, та провадить Літургію Слова, або робить виставлення Найсвятіших Дарів. В нашому Згромадженні, можемо зустріти брата органіста, садівника, або кухаря. Покликання брата є насправді дуже широке і багатогранне.
Прикладом мужа молитви і посвячення своїм обов’язкам на славу Божу і нашого Згромадження є також брати в різних регіонах нашої Польської провінції. В Криму маємо брата Томаша Стопку, який є настоятелем спільноти в П’ятигорську, провадить катихези і Літургію Слова Божого, і займається працею з молодю. Іншим прикладом служіння в Україні є брат Себастян Янковський, який займається працею з бідними. Роздаючи їм у Києві на різних пунктах обіди. Брат Ян Матушек служить спільноті облатів, як добрий аніматор малоді, економ, та кухар. Який теж доїжджає з Пресвятими Дарами до хворих. Наступним прикладом є брат з Польщі Пшемислав Бучковський який є бібліотекарем в Обрі в семінарії. Його цехами характеру є відкритість і дружелюбність до семінаристів, як і його добрий приклад молитви.
Для того особливо актуальне в нас час покликання на брата, коли бракує священників, коли Церква прагне посилати нових свідків Євангелії, та щоб подібно, як у початків нашого згромадження згідно з ідеєю нашого засновника св. Євгена потрібно, щоб наші спільноти були повні повинні мати священників і братів. Тому що: «У справі Євангелізації церкви, облати : священики і ченці співпрацюють між собою і доповнюють один одного»(к 7).

о. Вадим Дорош OMI

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *